Бабусине обійстя
Це колекція про стан, коли спогад дарує тепло, яке огортає тебе зсередини. Це ніби медитація — згадувати, як навчились кататись на велосипеді, бо втікали від гиндиків. Як вчились рахувати по куванню зозулі. Як їли кримську цибульку з помідорами та свіжим хлібом. Як чепурились квітами мальви і під кінець літа фантазували про блузу до першого вересня. Осінь — час, коли ми запасаємося спогадами про літо. У дорослому житті їх стає багато, подій і моментів, але завжди є щось особливе, що займає найцентральніше місце в серці. Це те, що сформувало нас, що надихає зараз. У цьому бачимо неабияку красу та цінність — те, що колись було буденним і доступним, сьогодні стало безцінним.
Це колекція про стан, коли спогад дарує тепло, яке огортає тебе зсередини. Це ніби медитація — згадувати, як навчились кататись на велосипеді, бо втікали від гиндиків. Як вчились рахувати по куванню зозулі. Як їли кримську цибульку з помідорами та свіжим хлібом. Як чепурились квітами мальви і під кінець літа фантазували про блузу до першого вересня. Осінь — час, коли ми запасаємося спогадами про літо. У дорослому житті їх стає багато, подій і моментів, але завжди є щось особливе, що займає найцентральніше місце в серці. Це те, що сформувало нас, що надихає зараз. У цьому бачимо неабияку красу та цінність — те, що колись було буденним і доступним, сьогодні стало безцінним.